Очевидці Голодомору досі згадують «страшні казки» про людоїдство

Вчора Україна запалила свічки пам'яті, щоб вшанувати жертв Голодомору. Щороку дослідники цієї трагічної сторінки нашого народу відшукують нові факти, які доводять, що це був спланований геноцид українського народу. 

Доведеним до відчаю народом легше керувати. Тому що голодна людина прагне лише одного – досита наїстись. Саме цього й хотіла радянська влада: перетворити українських селян, здатних відстоювати свої права, у покірне «стадо». Але Голодомор зробив навіть більше. Адже голод іноді перетворював людей в безумців, які втрачали усі людські якості. Про це йшлося на круглому столі "Голодомор 1932-1933 років на Поділлі: політичні, економічні, демографічні та морально-психологічні аспекти", повідомляє Vlasno.info.

– Нищили не тільки український народ, нищили його культуру. Адже в цей період люди не займались, наприклад, вишиванням, не співали пісні. Людині в передчутті смерті не до цього. Обряд поховання теж не дотримувався, хоронили багатьох у спільній ямі. Страшно, що українське селянство зазнало й інших аспектів руйнування особистості. Через відчуття голоду дехто змушений був красти. Також влаштовували самочинні суди, - говорить професор, доктор історичних наук Степан Дровозюк.

Та найгірше, що сталось з опухлими від голоду людьми — людоїдство. Про це згадували майже усі спікери на засіданні круглого столу.

– Є задокументовані свідчення цього явища. В Уланівському районі, який тепер входить в межі Хмільницького, свідок подій згадує, як він прибіг до батька в магазин і непомітно прошмигнув на склад. Там його увагу привернув предмет, загорнутий в папір. Коли він заглянув, що там всередині, то похолонув від жаху: на нього дивились сині очі на мертвій голові, - розповідає директор Воронківської школи Хмільницького району Микола Дорош. – Його батько одразу все зрозумів, коли побачив блідого переляканого сина. Виявилось, що це міліціонер залишив ту голову на складі, поки її заберуть в район. Бо розслідував справу вбивства 12-річної дівчини, якій косою відрізала голову місцева жінка. А тіло сховала в комору, щоб потім з'їсти. З голодною знесиленою дитиною легко було справитись, бо вона вже знаходилась між життям і смертю.

Випадки канібалізму були не поодинокі. Батьки суворо наказували дітям нікуди не ходити самим, і ні до кого не заходити в будинок. Адже заманювали дітей в хату саме їжею, обіцяли погодувати. Й досі очевидці Голодомору пам'ятають страшні казки, що розказували їм дорослі про людоїдів.

– Багато розповідей про канібалізм існує тільки як спогади людей. Звісно, що про таке явище радянська влада не хотіла давати інформацію, - продовжує Микола Никифорович. – А люди, що пережили ті страшні часи, згадують й про трупи дітей на вулицях, які наїлись зеленої трави, і заклякали просто в калюжах на вулиці. Або «паслись», як телята, в бур'янах, а вибратись звідти не мали сил. Розповідали також, що були родини, які різали дітей і їли. І навіть з цвинтаря брали трупи, щоб з'їсти.

Очевидці трагічних подій українського народу досі здригаються, коли згадують, що були люди, які втрачали розум з голоду. І вбивали навіть своїх дітей, щоб мати що поїсти.

Олександ Роговий

– Стало відомо, що одна з мешканок села Зозів Липовецького району з'їла 4-річну дитину, - каже Почесний краєзнавець України, голова міжрайонного краєзнавчого об'єднання «Соб» міста Липовець Олександр Роговий. – Потім жінка зізналась, що до цього ловила і їла кішок та собак. У неї забрали півгектара озимини, і все, що було. Шукали залишки зерна, а якщо не знаходили, компенсували це одягом, речами домашнього вжитку. В людей забирали останнє, бо Липовецький занесли на «чорну дошку».

Жахливі картини селянського буття доводять, що це був геноцид українського народу. Народу, волелюбний дух якого намагались зломити голодомором.

Нагадаємо, школярі написали листа Сталіну, щоб той врятував їх від голодної смерті.

Фото: Тетяна Щербатюк