Голодомор 1932-1933 років деякі експерти називають не геноцидом, а етноцидом. Адже винищували саме селянство, яке було повністю українським. Про це вчора говорили на круглому столі "Голодомор 1932-1933 років на Поділлі: політичні, економічні, демографічні та морально-психологічні аспекти", повідомляє Vlasno.info.

Усі спікери розповідали про страшні факти Голодомору. Згадали також й про сільських школярів, які написали листа Йосипу Сталіну, сподіваючись на допомогу. В ньому описали ситуацію на селі: усі голодні, продуктів майже не залишилось. А для навчання потрібні сили. Тому учні просили Сталіна втрутитись та допомогти.

Директор Печерської школи Тульчинського району Тетяна Музика продемонструвала любительський фільм, знятий у 2011 році силами вчителів, школярів та їх батьків.

– Очевидців Голодомору, які розповідають про ті страшні часи, зараз вже немає серед живих. Тому ці кадри просто безцінні, - говорить Тетяна Михайлівна. - Ми переглянули лише епізод, в якому Уліна Іваненко згадує, скільки залишилось з їх великої родини голодовку. Їй тоді було вісім років, і четверо сестричок і братиків померло.

Кадри з фільму показують, як зі сльозами на очах Уліна Антонівна говорить, що якась комісія забрала всю худобу і хліб.

– Шукали повсюди зі шпичками. А ми, шестеро дітей, сиділи на мішкові з ячменем. То вони нас не зігнали, пішли. Але одна комсомолка знайшла мамині черевики з високими халявами під скринею і порозкидала їх. Тоді мама вибігла та вдарила ту комсомолку одним черевиком. А вона вернулась і витягнула з-під нас той ячмнінь.

Навесні діти їли траву, яка першою зазеленіла. Братик наївся, то ледь врятували, а сестричка померла.

Багато фактів знищення українського народу замовчувались радянською владою. І очевидці тих подій досі бояться розповідати про них.

Нагадаємо, за наказом компартії у людей забирали все до зернятка. 

Фото: Тетяна Щербатюк