Голодомор фото

«Зібрати все до зернятка!», — вінничан прирікали на голодну смерть за наказом компартії

21 листопада 2016, 08:00

Голодомор 1932-33 років був найстрашнішою трагедією українського народу у минулому сторіччі

Новини Вінниці | Новости Винницы | ВЛАСНО.info

«Зібрати все до зернятка!», — вінничан прирікали на голодну смерть за наказом компартії

    Додати коментар


Голодомор 1932-33 років був найстрашнішою трагедією українського народу у минулому сторіччі. Тривалий час в Україні публічно згадувати про нього було неможливо, тому досі попри чималу кількість досліджень, ми лише можемо приблизно уявити загальну картину цього злочину. Зокрема, залишається гострою тема участі самих українців у фактичному вбивстві своїх земляків, про що ї розповість Vlasno.info.

Свідчення живих

В майбутньому генерал Червоної армії, дисидент, учасник Гельсінської групи генерал Петро Григоренко у спогадах згадував про початок 1930-х років:

— Інформація про життя взагалі — лише з газет та радіо. Ці свідчення перероблялилися в інституті відповідно до завдань виховання студентів і викладачів, тобто, використовувались як паливо для нашого котла, — пише Григоренко.
Петро Григоренко фото
Радянська влада робила ставку на молодих комсомольців, яким у 1930-ті був Петро Григоренко Фото: Крим.Реалії

Чимало молодих людей, які навчалися далеко від домівок, особливо у великих містах, не знали, що відбувається в їх рідних місцях. Іноді, вдавалося отримати лист, в якому родичі писали про те, що влада намагається вижати все з запасів селян, вилучаються навіть насіння та корм для скота, людей репресують і висилають до Сибіру.

Однак, саме на них, молодих комсомольців, комуністів та агітаторів робила ставку більшовицька влада. Вона давала цим людям особливі повноваження в інструктуванні місцевої влади під час збору врожая. Фактично дітей, вихованих в дусі ідеологічної «боротьби з приватною власністю» налаштовували проти власних батьків, які нерідко відмовлялися вступати до колгоспів.

Петро Григоренко та тисячі інших комсомольців назавжди запам'ятали слова секретаря ЦК КП(б)У Станіслава Косіора, який влатку 1930 інструктував їх:

— Селянин перейшов до нової тактики. Він відмовляється збирати врожай. він хочет, щоб загинув хліб, щоб можна було кістлявою рукою голоду задушити радянську владу. Але ворог прорахувався. Ми його самого змусимо дізнатися, що таке голод, — наголошував партієць. — Ваше завдання — зірвати кулацьку тактику саботажу збирання врожаю. Зібрати все до зернятка й зібране негайно вивозити на хлібозаготівлю. Степовики не працюють, сподіваючись на сховане в ямах зерно минулих років. Потрібно змусити їх розкрити ями.
Станіслав Косіор фото
Організатора Голодомору Станіслава Косіора заарештували у 1937, після чого розстріляли

Після цієї промови не один студент відчув гнітюче враження того, що вони стали гвинтиком в людожерському механізмі визискування останнього, що мав селянин, окрім землі — хліба.

Разом із Петром Грогоренком цю промову чув і його друг Яків Злочевський. У 1933 році вони зустрілися у Харкові і той розповів жахливу сповідь про те, чим він займається, адже той мусив далі їхати на хлібозаготівлю до села, яке пережило Голодомор:

— Ти не бачив, що робилося в селах, а я знаю. І тепер в мене немає жодних ілюзій — нами керує банда. Якщо ми не зустрінемося, не жалкуй про мене. В таких умовах я все рівно жити не зможу. Не вб'ють, так сам себе вб'ю...

Після арешту Косіора у 1937 та його розстрілу, Григоренко вважав це «справедливим покаранням для «ворога народу», який припустився помилок та перекручень, в результаті яких загинуло кілька мільйонів українських селян. Того ж року, як він згодом дізнався, розстріляли і його друга Злочевського.

Комсомольці з Вінниччини

Люди, які погожувалися допомагати радянській владі проводити хлібозаготівлі мали різну мотивацію. На когось впливала пропаганда, яка зображувала людей, що відмовлялися вступати до колгоспів, в образі ворожих куркулів, які постійно намагаються підмовити людей на злочини проти влади.

Тамара Джерелюк, яка народилася у 1921 році на станції Лихая тоді ще Донецької губернії у складі УСРР (зараз це район міста Каменськ-Шахтинський Ростовської області РФ), згадує історію повідану її чоловіком, що походив з Вінниччини. Сама жінка також пережила Голодомор в місті Юзівка (Донецьк), де її батько працював начальником товарної станції.

«Мій чоловік Джерелюк Я. С., 1910 р. н., під час голоду 1933 року був у Харкові (тоді столиці України), вчився в технікумі журналістики. Він — виходець з села Чернявка Плисківського району (зараз Оратівський район) Вінницької області. Мій чоловік вступив також до лав ВЛКСМ. Та його політична «кар'єра» на цьому скінчилась, — пише у спогадах Тамара Михайлівна, — бо це був горезвісний 33-й рік, голод, а їх, комсомольців, бригадами відправляли по селах вимітати у селян все їстівне, що могло врятувати їх від голодної смерті. На власні очі він побачив, чим була для українського народу радянська влада, комуністи, тому ніколи не вступав до лав КПРС».
Голодомор в Харкові фото
Мертві від голоду лежать на вулицях Харкова. Фото 1933 року. Фото: Національний музей "Меморіал жертв голодомору"

Хто ж був безпосереднім виконавцем настанов компартії, визнаних вже в незалежній Україні протизаконними? Зі спогадів Федору Степанюка з села Тютьки Вінницького району дізнаємося, що серед лав хлібозаготівельників і розкуркульників було чимало «своїх».
стаття щодо хлібозаготівлі у 1933 році фото
стаття щодо хлібозаготівлі фото
Не всі комсомольці погоджувалися брати участь у хлібозаготівлях, про що, навіть, псали в газетах. Фото: «Більшовицька правда» жовтень 1932 року

«Мені здається, що в нас багато людей дурних чи ненормальних, — скаржиться дідусь. — Ну, свої ж були! Були й представники влади, що з ними ходили, які з Вінниці приїжджали. А виконавці, в основному, п'яниці, були такі що пили, розгуьне життя вели, ае були й куркулі, які корову тримали, середняки, а вже бідняків серед них було катма.»

Згодом, основні виконавці Голодомору, зокрема й на Вінниччині, та репресій потрапили під першу хвилю «Великого терору».

У підготовці цього матеріалу використано статті газети «Більшовицька Правда» за друге півріччя 1932 року, а також книжку «Український голокост 1932-33: Свідчення тих, хто вижив».

Головне фото: skaz.net.ua

Додати коментар

Захисний код
Оновити
 
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення