Все частіше у соцмережах обговорюють питання роботи у Вінниці. Мовляв, місто маленьке та немає куди податись. Однак, цим питанням переймаються і деякі роботодавці, нарікаючи на те, що робота є, але немає людей. Тому кореспондентка Vlasno.info вирішила дізнатись усі деталі цієї, хвилюючої багатьох українців, теми.

— У плані пошуку роботи працівником чи працівника роботодавцем, то тут все залежить від вимог кожного, адже у всіх вони досить різні. Роботодавці шукають переважно людей вузьких спеціальностей. Для жінок це переважно такі, як продавчині, перукарки та офіціантки. А що стосується чоловіків, то зазвичай не вистачає будівельників та працівників на заводи, адже наразі дуже активно розвивається промисловість. Тому «кадровий голод» відчувається саме у цих напрямках. Але вони, на жаль, не популярні серед молоді, — розповідає власниця кадрової агенції Вероніка Лебедєва.

Також пані Вероніка додала, що при пошуку роботи люди орієнтуються ще й на свій вік. Адже молодь шукає переважно креативну та цікаву роботу, в якій можна було б розвиватись та рости особистісно.

— Взагалі, спеціальність наразі майже не грає ролі. Наприклад бухгалтера йдуть навіть на менеджера, якщо та компанія їх зацікавить. Але більшість при пошуку роботи орієнтуються на свій вік та все ж досвід. І якщо взяти людей старшого віку, то вони зазвичай погоджуються на будь-яку роботу, яку їм дозволяє здоров'я, — додає жінка.

На думку пані Вероніки, головна проблема в тому, що немає єдиного ресурсу, який би поєднував роботодавця та шукача (тобто людину, яка у пошуках роботи). Мовляв, через те люди часто їздять за кордон, навіть не знаючи, що і в нас є вакансії з такою ж заробітною платою. І часта помилка роботодавця в тому, що він лише кілька разів дає оголошення в якусь газету чи на сайт, яку можливо ніхто і не встиг побачити, і на тому все. Тому відповідно пошуки затягуються надовго, і потім ходять плітки, що «в Вінниці немає роботи, тому що всі повиїжджали за кордон». Проблема в тому, що немає стовідсоткового конекту (взаємозв'язку) між роботодавцем та майбутнім працівником, і через це йде певне розгалуження.

— Однак, якби там не було, але на кожен товар, рано чи пізно, є свій купець. І якщо людина дійсно хоче знайти роботу, а не її хтось примушує, то з часом вона її однозначно знайде. Такий же принцип і з роботодавцем. Адже якщо він дійсно хоче знайти працівника, то максимум місяців три, і він його знайде, — говорить Вероніка Лебедєва.

За статистичними даними, на кінець листопада 2018-го року, у порівнянні з жовтнем, на кожну вакансію було зареєстровано три безробітних. Тому 1 тисяча 496 непрацюючих вінничан отримували допомогу по безробіттю. Вони отримували 3 тисячі 370 гривень допомоги, що майже дорівнює розміру мінімальної заробітної плати, тобто 3 тисячі 723 гривні.

— За даними Вінницького обласного центру зайнятості, кількість зареєстрованих безробітних по місті на кінець листопада 2018-го року становила 1 тисячу 781 особу. А що стосується допомоги по безробіттю, то її отримували 83,1 % людей, які мали статус безробітних. Із загальної кількості зареєстрованих непрацюючих людей 63,1 % становили жінки та 41,0 % молодь у віці до 35 років, — пояснюють у Головному управлінні статистики у Вінницькій області.

Як з'ясувалось, кількість вакансій, заявлених роботодавцями до державної служби зайнятості, у листопаді 2018-го року порівняно з жовтнем 2018-го зменшилась на 84 людини. Тому на кінець місяця їх число становило 607 із 691-ї особи.

Читайте також: Підказки для успішного пошуку роботи після звільнення.

Фото: segodnya.ua