Роздумами про домашнє насильство в родинах тих, хто пройшов війну, ділиться волонтерка Лариса Полулях. Пані Лариса очолює громадську організацію «А-ВЕСТА» і волонтерську групу «Бойові бджоли». Серед проблем, якими займаються волонтери і волонтерки – правова і психологічна допомога ветеранам, учасникам і учасницям бойових дій, родинам, повідомляє Vlasno.info.

Далі пряма мова.

До 2014 року я вже займалась проблемою домашнього насильства як правозахисниця. Маю чималий досвід в цій темі, не раз читала різні дослідження, проходила навчання. Підтримую думку, що залежно від професійного статусу людини не можна стверджувати, що він чи вона буде схильна до насильства. Є поведінкові розлади, через які людина поводиться в такий спосіб – б'є родичів, вчиняє рейвах у хаті, вбиває. На початку війни було припущення, що, можливо, учасники бойових дій більше чинитимуть домашнє насильство. Базувалось воно на тому, що люди повернуться в родини знервовані, травмовані, зі звичкою вирішувати конфлікти радикальними методами.

Ми з 2014 року тісно спілкуємось як з вояками, так і з родинами. Більше 300 родин у нас на супроводі. Консультації, тренінги, приватні зустрічі, групи самодопомоги, різні форми роботи. І ми не можемо стверджувати, що домашнє насильство прямо пов'язане з участю в АТО.

Є думка, що якщо насильство було в родині до війни, воно буде і після. З нашого досвіду – не завжди.

Родини, які до нас звертаються, розповідають різні історії. Є дві родини, які до війни «билися», а тепер живуть у злагоді. Є люди, які змінили власні цінності. Вояк мені розповідає: «До війни у сім'ї були більш нервові стосунки, а тепер я навчився цінувати життя, зрозумів стрес, в якому перебуває дружина за моєї відсутності. Я став спокійнішим у спілкуванні.»

Я раджу родинам учасників бойових дій зробити ревізію своїх стосунків, своєї поведінки, щоб зрозуміти причину. Іноді варто розглядати прояви агресії, як наслідок або продовження травматизації. Не важливо – фізичної чи психологічної. Травма війни не відпускає багато років. Мені розповідала дружина ветерана афганської війни. Вони з чоловіком йшли в театр, гарно вбрані, в позитивному настрої. І тут на дорозі пролунав вихлоп від авто, ніби постріл. Чоловік «поклав» дружину і накрив її своїм тілом. Уявіть, люди йшли в театр, мить – і вони лежать на асфальті. А ось історія сучасна, чоловік повернувся із зони бойових дій, і реагує на кожен рух в домі. Спонтанні обійми дружини може сприймати як напад.

Розумієте, нас ніхто не вчив воювати, і хлопчиків, і дівчаток. У нас мирна країна була. Ми маємо разом вигрібати з цього. Зараз ми більше знаємо про вплив війни на людину, ніж в 2014 році. Досвід показує шляхи допомоги родинам, і чоловікам, і жінкам.

В спілкуванні з тими, хто був на війні, варто дотримуватись простих правил. Не кричати несподівано, не підходити зі спини. Враховувати травму, яку людина перенесла. Бути спостережливими і уважними до самопочуття. Це стосується обох партнерів. Обоє перенесли важкі випробування, хтось на війні, хтось очікуючи і переживаючи. Треба співчувати одне одному. Цінувати кожну мить разом, дякувати Богові, що живі, використовувати кожну можливість для реабілітації, для повернення в мирне життя. Цінувати один одного. Я називаю це «жити, як команда». Люди, які пройшли війну, мають навички сильної командної гри, підтримки і цінують це.

Родинам варто разом йти до психологів, на тренінги, групи самодопомоги. Громадські організації проводять багато таких заходів. Наша організація теж. Це і навчання, і реабілітація. Ми розповідаємо про правові питання, психологічні. Часто буває так, що чоловіка треба привести на тренінг. Сам не хоче йти, відмовляться. То у нас є правило – можна приходити родинами. Якщо родина прийшла на тренінг, і розглядається тема домашнього насильства, стосунків у сім'ї – це допомагає.

Важливо ветеранам, родинам, чоловікам і жінкам розуміти, що домашнє насильство – це проблема. Само не мине. Треба звертатись по допомогу, і в державні структури, і у волонтерські центри. Можна телефонувати на «гарячі лінії» з попередження домашнього насильства: 0 800 500 335 – загальнонаціональна, 116 123 – з мобільного, 0 800 75 04 75 – у Вінницькій області.

Читайте також: П'ята частина жінок має досвід домашнього насильства.

Хочете отримувати головні новини у месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

Фото: надане Ларисою Полулях, cripo.com.ua