У жовтні 2014-го року Донецький національний університет почав роботу на вінницькій землі. До міста переїхали близько десяти тисяч переселенців: викладачів, студентів та їх батьків. Вже п'ять років університет є важливою частиною життя міста та області. Як ДонНУ імені Василя Стуса змінив Вінниччину і як Вінниця змінила навчальний заклад проаналізував кореспондент Vlasno.info, до речі випускник університету.

— Ці п'ять років - випробування характеру та конкурентноздатності. Ми вийшли з зони комфорту. Викладачі і студенти опинились в одному човні. Ми були змушені перенавчатися і зростати над собою. У нас були спільні побутові проблеми: пошук житла, оформлення статусу переселенців, спустошені душі. Ми справді стали університетською родиною. Ми в 2014-м втратили стіни, але нескореність колективу зберігла Університет і примножила свій потенціал, - так описала ці пять років перша проректорка ДонНУ імені Василя Стуса Тетяна Нагорняк

Студенти

До Вінниці переїхали близько 60 відсотків студентів, що навчались в Донецьку. Хтось постійно жив у Вінниці, хтось винаймав житло. За п'ять років "донецькі" студенти майже повністю змінились на "вінницьких". За цей час на вінницькій землі випустили 7434 студента та вступили 6199, в основному з Вінниці та області.

Гроші

Великий класичний університет приніс за п'ять років до казни міста майже 63 мільйони гривень.

Робота

Роботодавці охоче беруть студентів на роботу випускників ДонНУ та тих, хто ще навчається.

— Прихід такого потужного закладу на Вінниччину підняв рівень конкуренції на ринку праці. В першу чергу в творчих, гуманітарних професіях, юриспруденції та сфері IT. Для підприємців та працівників держсфери диплом Донецького університету - це знак якості, - каже голова правління Спілки підприємців "СТІНА" Олександр Печалін.

За п'ять років на Вінниччині працевлаштовані за офіційними даними 2654 випускників університету з яких 63 відсотки за фахом.

— Я була одна з перших, хто поступив в ДонНУ у Вінниці на політологію, - говорить студентка ДонНУ ім. Василя Стуса з Гайсина Наталя Авдєєва, - у нас в області такої спеціальності раніше не було і я вирішила, що це моє. Хоч я закінчила лише бакалавріат і вже працюю в Києві помічницею політичного консультанта.

Ім'я зобов'язує (Топоніми, лексика та будівлі )

Донецький національний університет вдихнув життя в ряд будівель, які до цього або роками не використовувались, або використовувались частково.

Завод "Кристал" надав універсетиту частину приміщень. Тепер тут центральний корпус ДонНУ. Будівля повністю змінилась. Також, нею зацікавились огранізатори різних цікавих проектів. Два роки на території колишнього заводу проходить фестиваль сучасного мистецтва "AirGogolFest" та Вінницька міська рада створює IT-хаб.

Про місцезнаходження навчального закладу вже знають всі вінничани, бо у громадському транспорті оголошують зупинку Вулиця 600-річчя: вихід до Донецького Національного університету.

Також, університет займає приміщення у будівлях за адресою Грушевського, 2 та Академіка Янгеля, 4 та вулиця Сергія Зулінського, 31. Всі ці будівлі до переїзду університету пустували.

Саме у Вінниці університет змінив ім'я на Василя Стуса.

Студенти з Донбасу та Поділля в спілкуванні один з одним вивчили нові слова, що не були притаманні для цього регіону.

— Тремпель, тормозок, терикон, бильце, пайта - оці донецькі слова, яким нас навчили студенти старших курсів. Вони постійно говорять російською, спочатку було незвично, дехто з районів їх просто не розуміли, але згодом ми всі підтягнули свою російську, - розповідає студент ДонНУ Олександр Дяченко.

Студенти з Донбасу звикали до суржику.

— Спочатку - це був жах. Ми не розуміли, як можна так "коверкати" українську мову. Неправильні наголоси, напів російські, напів українські слова. Але згодом ми суржик полюбили. Навіть інколи в мене виривається вінницька говірка, - згадує випускниця ДонНУ Катерина Бондаренко.

Житло

Своїх гуртожитків в Стусівського університету досі немає. Студенти живуть в усіх гуртожитках міста.

Приїзд "донецьких" змінив ринок житла: ціни зросли, а умови покращились.

— Після приїзду переселенців різко виросли ціни на оренду: одразу в три, а згодом і в п'ять разів. Донецькі дуже вимогливі, але акуратні. На початку їх не хотіли брати, а зараз просять "знайдіть донецьких", - розказала ріелторка, яка працює 15 років у Вінниці Олена Шевчук.

Через переселенців змінились і умови оренди: обов'язковими стали такі речі, як інтернет чи пральна машина.

— Ми коли приїхали в 2014-му році в зйомних квартирах не було інтернету. Я і інші мої знайомі самі дзвонили провайдерам і проводили інтернет. І таке було всюди. Багато хто здавав житло без пральної машини. Ріелтори з кожним роком все нахабнішали, спочатку брали 50 відсотків з від суми за оренду, а зараз беруть 75 та 100, - каже віипускник ДонНУ Олексій Ясько.

Епілог

Серйозною перепоною для розвитку навчального закладу продовжують бути: відсутність власних корпусів і гуртожитків, державної програми підтримки переміщених навчальних закладів, зокрема Стусівського університету.

— Ми працюємо і розвиваємось, відкриваємо нові спеціальності та розробляємо проєкти. Нажаль, державної цільової програми підтримки вимушено переміщених осіб і вимушено переміщених ЗВО, не існує. Вертатись немає куди. Український Донбас поки в снах і мріях кожного, хто родом з тієї землі, де встає сонце України, - підсумувала Тетяна Нагорняк.

Читайте також: «Народе мій, до тебе я ще верну» – в ДонНУ у Вінниці відкрили погруддя Василя Стуса

Фото: ДонНУ, з соцмереж, Вінницька ОДА.