Vlasno.info розпочинає новий проект – «Стань заможним на селі!», в якому писатимемо про успішні проекти мешканців сіл та громад Вінниччини та України. Писатимемо про цікаві ідеї, які втілили звичайні люди, щоб досягти розквіту села, створення робочих місць, покращення інфраструктури та більш заможного життя селян на своїй рідній землі.

Почнемо із села Буша, що у Ямпільському районі Вінницької області, яке має цікаву історію та туристичний потенціал. Як поєднати історію та сучасність, створивши налагоджений туристичний механізм розповіла місцева мешканка Надія Пірняк.

Коли приїздиш до Буші, чи не першою, хто зустрічає туристів є балакуча пані Надія Пірняк. Розповідає, що ще кілька років тому постало питання: як забезпечити комфорт туристів, що приїздять до села, адже їм потрібно десь зупинитися, поїсти, переночувати.

– Наші перші групи туристів були із Одеси, згодом вони придбали тут будиночки, а із початку 2004 року у Буші та Дорошівці куплено 120 будинків. Переважно це вінничани, є також одесити, кияни, мешканці Дніпра, Могилів-Подільського. Дехто переїхав на постійне місце проживання, їхні діти ходять до місцевої школи чи дитячого садочка, дехто навідується сюди щотижня, – розповідає пані Надія. – Оселилися у нас і переселенці з Донбасу, мешканець Луганська, як виявилося, має корені у нашому селі. Одного дня він зайшов у нашу кав'ярню, сказав, що хоче щось творити. Я йому кажу: творіть, дивіться, є камені, по яких ми ходимо. А він запитує: і що? Я йому порадила розмальовувати камінці, використовуючи місцеві орнаменти чи міфологію Трипілля тощо.

Переселенець прислухався до поради, розпочав шукати гарні за формою за привабливі за розмірами камінчики, яких у Буші хоч греблю гати — і тепер ці камінці продаються як сувеніри у місцевій крамничці.

Туристи їдуть до Буші щоденно, особливо у теплу пору року — гарячий сезон. Директор заповідника Олександр Пірняк, якого місцеві добродушно називають "Сансанич", розповідає, що минулого року вони обслужили 30 тисяч відвідувачів.

– За 15 років роботи заповідника прогрес спостерігаємо величезний. Буша зараз невпізнанна, раніше були чагарники, а зараз все набуло певних обрисів, свята відбуваються, згадати хоча би щорічний пленер каменярів, – каже Олександр Пірняк. – Процес створити туристично привабливе село не є надто складним – просто треба працювати, не покладаючи рук та постійно бути в тонусі. Не стоїмо на місці, зараз плануємо створити зал для семінарів, виставок, є кілька об'єктів, які потрібно музеєфікувати та зробити такими, аби до них їхали туристи та хотіли затриматися на два-три дні.

Комфорт у Буші — справа звична. Туристів селять у автентичних хатинах: розписи на стінах, домоткані килимки. Така справжність та непідробність поєднується із водогоном та каналізацією.

Мандрівників годують тричі на день, у раціоні — лише органічні та екологічні чисті продукти. На кухні невтомно працюють кілька куховарок.

Особливе задоволення — місцева кав'ярня із креативно розмальованими стінами та круглими вікнами. У цьому ж приміщенні — музей-крамниця, куди одразу ж потрапляють туристи під час прибуття у Бушу.

Розташований на околицях Буші і урочище Гайдамацький Яр, в якому сховали своє золото козаки. Провівши кілька годин серед дивовижних скель Яру, дерев, стрімкої річки, туристи можуть нагуляти гарний апетит.

Неймовірні краєвиди, привітні мешканці, історія, енергетика місця не залишать байдужими жодного. До послуг туристів — екскурсії заповідником, де історію села, поєднавши її із сьогоденням захопливо розкажуть місцеві гіди, неодмінно зодягнуті у вишиванки.

Нічліг обійдеться вам у 150 гривень, один прийом їжі коштуватиме ще 50 гривень.

Населений пункт розташований на півдні Вінничини, майже на кордоні із Молдовою. Віддаленість від обласного центру, на перший погляд, мала би спричинити ізольованість та поступовий занепад, однак маючи кілька ентузіастів та плідну історію Буша стала селом, яке розквітає щодень та дає приклад того, як минуле та історико-культурна спадщина можуть приносити дохід.

У 2000 році тут створено державний історико-культурний заповідник "Буша", який і став однією із причин розвитку села.

Зараз у заповіднику працює 17 осіб, це бюджетна організація, яка підпорядковується Управлінню культури і туризму Вінницької ОДА. Заповідник — це дев'ять з половиною гектарів території та 14 приміщень. На його території: 4 пам'ятки археології від ІІІ тисячоліття до нашої ери до ХІІ століття нашої ери, залишки фортеці та підземних ходів XVI–XVII століття, міська ратуша XVI століття, дохристиянський храм V—XVI століть нашої ери, козацький цвинтар.

Музей трипільської культури 





дохристиянський храм


козацьке кладовище

Крім того, на території села знаходиться також парк скульптур, який поповнюється щороку новими витворами із каменю, адже щороку у селі відбувається пленер скульпторів-каменотесів; цьогоріч він буде ювілейним — 30-им, адже такі зустрічі відбуваються щороку у серпні із 1986 року.




А ще у Буші мешкає багато народних цілителів та знахарів. А мешканців Буші тут оберігають власні оселі.

Приїздіть до Буші, інвестуйте в туризм та історію!


Фото Людмили Кліщук