У Вінницькому краєзнавчому музеї презентували презентували невидану раніше у колекцію самурайської та козацької зброї. Відвідувачі могли в день відкриття виставки відвідати її безкоштовно. Починаючи з п'ятниці для того, щоб насолодитися тонкою інкрустацією японських катан та турецьких ятаганів, прийдеться заплатити за вхід 10 гривень. Наскільки заворожуючим є вид холодної зброї, перевіряв кореспондент Vlasno.info.


Відкриттям виставки козацької та самурайської холодної зброї "Шлях воїна — один на двох" Вінниччина відзначила Міжнародний День Музеїв, а також приєдналася до заходів, спрямованих на популяризацію також японської культури. Саме рік цієї країни цього року проголошений в Україні.

Кинджал турецького типу з нефритовою ручкою

Спільність в естетиці між Січчю й козацькими війнами та протистоянням самураїв можна помітити вже у тому, наскільки люди того часу ставилися до зброї. Козацькі пірначі, шаблі та ножі збереглися у дуже доброму стані, гипнотизуючи око коштовним обрамленням та позолотою.


Особливо, якщо йшлося про досить таки заможних.

Олексій Артюхін

— Козацькі шаблі презентовані на виставці, належали досить заможним людям. Більшість їх носять турецьке або татарське походження та були захоплені в бою нерідко ціною життя ворога, — коментує, обходячи виставкову залу директор музею директор "Feldman Family Museum" Олексій Артюхін, який привіз до Вінниці дану колекцію.


За словами Артюхіна, деякі козацькі шаблі були виготовлені в тому числі із вишуканою ювелірною майстерністю.

На шаблях викарбувано арабською надпис, який свідчить, що тому, кому належить зброя, допомагатиме Аллаг.


Всі експонати зібрав в себе відомий колекціонер та меценат Олександр Фельдман. Зокрема йому належить і колекція персней-печаток, які ще називалися сигнети.


Вік козацьких печаток датується XVI — XVIII ст., а зроблені вони були зі срібла. На них викарбовувався родовий шляхетський герб, а деякі і досі на собі несуть залишки позолоти. В ту історичну епоху вони переходили з рук у руки і поступово перетворилися на родинні реліквії, а також символи тогочасної доби.

Інна Ковалишена

— Мені цікава паралель між Україною та Японією, бо, коли я писала курсову, то тільки ледачий не згадував про цю схожість, — пояснює мету свого візиту студентка Історичного факультету ВДПУ Інна Ковалишена.


Дівчина наголошує, що вона не лише знається на вітчизняній історії, а й цікавилася тривалий час східною, зокрема японською, а також читала кодекси честі самураїв.


— В японському військовому звичаєвому праві є речі, які мені подобаються, а є такі, що не дуже. Наприклад вплив конфуціанства відбився у чіткому підпорядкуванні, ієрархічності, які формували самурайський світогляд. Козаки від самураїв відрізнялися певною анархічністю, яка нам дещо властива і досі, —каже вона.

Переглянути експозицію вінничани та мешканці міста зможуть аж до кінця літа.

Фото Богдана Новака