Витинанки, розмальовки, гігантські панно на стінах, розпис на тканині, ілюстрації, петриківський розпис – цим займається мешканка села Рахни Лісові Шаргородського району на Вінниччині Наталія Гуляєва-Смагло. За спиною – численні конкурси, виставки, десятки, якщо не сотні унікальних робіт. Про те, як твориться мистецтво, де вона цього навчилася, де можна зустріти її роботи – пані Наталя розповідає для Vlasno.info.

Вона – вчителька образотворчого мистецтва та графічного дизайну у старшій школі у рідному селі. Перша персональна виставка відбулася у 2000 році у Шаргородському художньому музеї. Потім – у вінницькій «тімірязєвці», у світлиці Будинку народної творчості, у педагогічному університеті, в Народному домі в Одесі тощо.

– До речі, не посоромлюся сказати, що я «відкрила» витинанку для міста моряків та художників, – зізнається пані Наталя. – У Одесі взагалі не надто приживається декоративно-прикладне мистецтво. Виставку свою організувала, коли навчалася на останньому курсі у Південноукраїнському педагогічному університеті на факультеті художньої графіки. А вже у 2007 році випустила книгу, присвячену витинанці. Це науково-методичний посібник, солідна книжка, навіть після 10 років її «життя» книгу не соромно тримати в руках.

Витинанка «Рахни Лісові. Золота осінь» побувала на виставці-конкурсі у Києві «Кращий твір року». Робота увійшла в каталог у номінацію «Краща витинанка»

– Я самоучка. Сама цікавилася всім, без інтернету, без знайомих, без зв'язків, без художників у родині. Нічого, що я не «заслужена» і не «народна», але я пишаюся тим, що поступово добилася певних результатів та продовжую над цим працювати. Я і зараз освоюю все методом «тика». Буває, приходять і просять: зробіть, будь ласка, ось таке. Я відповідаю, що зроблю, а потім сиджу та з жахом думаю: Боже, як це зробити? Так було і з настінною ліпниною.

Улюблений напрям роботи: розпис стін, ілюстрація, розпис одягу на різних тканинах: шовк, атлас, органза тощо. Основна тематика робіт – народні мотиви.

Батік "Мавка" (атлас, 100 на 70). 2012 рік, приватна колекція, Київ

– Ілюстрацією займаюся у вільний від школи час. Працювати люблю вночі, коли всі сплять. Або вдосвіта – коли тиша. Мрію у майбутньому попрацювати із якимось масштабним видавництвом, наприклад, «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га». Але, у будь-якому випадку, не головне для кого ти малюєш – головне малювати.

– Дуже важливо, коли замовник із тобою на одній хвилі. Мені пощастило знайти такого. Минулого року через Фейсбук познайомилася із Іриною Бендеровською, художницею та директоркою своєї арт-студії у Києві. Ми не бачили одне одного жодного разу вживу, але у нас народився спільний творчий проект, книга-розмальовка-антистрес «Гетьмани України». Наберуся сміливості і скажу, що такого ніхто досі не робив. На 36 сторінках – історія гетьманства України. За місяць власного життя я «пережила» долі своїх героїв, аби не було ляпів, намагалася врахувати всі нюанси у своїх малюнках: Вікіпедію і не тільки передивилася вздовж і впоперек. Одяг, побут, суспільний устрій, мистецтво, шрифти, зброя, взуття, герби періоду козацького бароко – це все колосальна робота. Презентували книгу у Києві на День Незалежності, а четвертого жовтня – у Верховній Раді. Ви запитували, якою роботою я пишаюся найбільше? Станом на сьогодні – цією. Я люблю історію України, обожнюю народне мистецтво, є такий вислів: «Кохаюся у мистецтві». Так воно і є (сміється – прим.ред).

– Мені дуже подобається малювати на стінах. Тут є свої складнощі: доводиться малювати і на драбині, і на «козлах», і навпочіпки, і навіть лежачи. Але після закінчення роботи настає велике моральне задоволення. Малюю на стінах в основному на канікулах та по вихідних.

– У дитячому центрі «Барвінок» в Тульчині, у кабінеті англійської мови я розмалювала п'ятиметрову стіну «Мандрівка Лондоном». Тут є і жовте таксі, і Темза, і Біг-Бен, і архітектурні пам'ятки столиці. Є на цій стіні і ноу-хау: це не лише розпис стіни, а й навчальні елементи. Скажімо, на бруківці намальований алфавіт. Всі предмети, які тільки можна – підписала: сонце, міст, туман, місто, вчитель тощо. Не знаю, чи робив хтось таке досі, але я, як вчитель, вирішила надати роботі сенсу – щоб можна було не лише помилуватися малюнком, а й навчитися.

– Люблю малювати у дитячих кімнатах. Можливо, тому, що розумію дитячу психологію, їхні бажання, оскільки я вже проілюструвала більше 40 дитячих книг. Я інколи кажу, що після цього моя психіка змінилася настільки, що навіть серйозні речі виходять смішними та шаржевими (сміється – прим.ред).

– Мене часто запитують, за допомогою яких комп'ютерних програм я малюю. Коли відповідаю, що без програм – не вірять. Обожнюю туш, перо, чорно-білу графіку, віднедавна малюю кольорові ілюстрації з аквареллю. Не терплю комп'ютерні малюнки, мені здається, що вони неживі, штамповані. Шкода, що нове покоління дітей виховується на книгах із подібними ілюстраціями.

Ілюстрація «Тихо ходить Сон-трава, сипле сон із рукава»

– Ви запитували, чи «годує» мене мистецтво? Годує. Можливо, не так, як хотілося би, але, дякувати Богу, що і так. Це не хобі, а моє життя. Це те, що я вмію робити, і, наче, непогано виходить.

Роботи пані Наталі є в Україні, Росії, Німеччині, Швейцарії, Литві. Ознайомитися із творами пані Наталі можна також на сайті «Українська витинанка».

– А от витинанка «Коли наступить мир», яку я виготовила у 2016 році, зберігається у фондах Московського історико-художнього музею у Домодєдово. Витинанка «Моя Україна» також. Вони – на антивоєнну тематику.


Світлини, використані у матеріалі, надані Наталією Гуляєвою-Смагло