Андрій Любка фото

Андрій Любка: Завжди мріяв бути військовим але змушую себе сидіти біля комп'ютера

14 листопада 2015, 18:06

Епатажний поет, прозаїк, перекладач Андрій Любка мандрує Україною у рамках туру-презентації своєї нової книжки «Карбід»

Новини Вінниці | Новости Винницы | ВЛАСНО.info

Андрій Любка: Завжди мріяв бути військовим але змушую себе сидіти біля комп'ютера

    Додати коментар


Епатажний поет, прозаїк, перекладач Андрій Любка мандрує Україною у рамках туру-презентації своєї нової книжки «Карбід». «Власно» перехватило юнака у Краматорську, куди він заїхав на декілька годин, та поспілкувалося віч-на-віч.

– Андрію, скажи, скільки годин на день ти працюєш?

– Я намагаюсь працювати не менше 6-8 годин на день, коли працюю, під це бо виділяю окремий час, навіть коли мені не пишеться або не працюється – я змушую себе сидіти біля комп'ютера. Коли не працюєш, не ходиш кудись на роботу, а працюєш на себе у власному домі – дисципліна хромає...

– Коли вперше почав писати?

– Це було ще в школі, написав якусь казку, в сьомому почав писати вірші, продовжую їх писати. Перший, за який вже не соромно, написав в студентські роки, в 16-17 років.

–Тебе називають поетом-еротоманом. Ким ти себе вважаєш?

– Ні, таким себе зовсім не вважаю.

– Ти завжди мріяв бути військовим. Зараз країна воює, чому не пішов добровольцем?

– Я мріяв бути, навіть закінчив військове училище, але коли вступав до вищого військового закладу – мене не взяли, бо під час медкомісії знайшли порок серця. Таким чином, образа на військо, яке мене не взяло, залишилося досі, потім я пішов на філфак, і зараз це зовсім не моє. Дитячі мрії закінчилися, і я знаю, що ефективний у писанні більше ніж у будь-якій сфері.

– Ти підтримуєш революції. В тебе живе революціонер?

– Так, я брав участь у трьох революціях, і завжди оцей драйв революції мені подобався. В мистецтві, і в літературі я намагався валити підвалини, створювати щось нове. Революція, як позитивний соціальний поштовх – це теж моє.

– Що хотів сказати останнім твором?

–  Я хотів написати роман про трагедію реаліста, про трагедію ідеї, яка розбивається об прагматизм. Про те, як романтизм в нашій душі знищується прагматиками, поганими обставинами життя, мерзотниками, що викрадають нашу ідею, і як люди з романтиків, таких білих лебедів стають сірою масою та позбуваються мрії. Бо мрія – це основне, що є. Тому я написав роман про такого головного героя, який має таку божевільну ідею, що має зробити його історичною постаттю. І як навколо його згущуються хмари.

– Ти пробував себе у політиці. Тоді скажи, як Україні можна повернути Донбас?

– Україні, по-перше, треба відповісти на запитання, чи вона хоче його собі повернути. По-друге, Україна його може собі повернути шляхом власної успішності, якщо їй вдасться стати успішною державою, в якій відбудуться реформи та гарантуватимуться права людей, гідний рівень життя – то й самі люди захочуть туди. Наразі ми постсовкова республіка, і нам ще дуже далеко до нормальної держави, в якій люди стають патріотами, бо в ній просто добре жити.

Фото Олександра Куркова

Додати коментар

Захисний код
Оновити
 
Коментатори, які допускатимуть у своїх коментарях образи щодо інших учасників дискусії, будуть забанені модератором без додаткових попереджень та пояснень. Також дані про таких користувачів можуть бути передані до МВС, якщо від органів внутрішніх справ надійшов відповідний запит. У коментарі заборонено додавати лінки та рекламні повідомлення