Справа, яка на сайті суду позначена як «резонансна», попри нове судове слухання залишилася без змін. Суд вважає, що Вінницький аграрний університет користується 474 гектарами законно, а усі доводи сторони-позивача в особі Агрономічної сільської ради несуттєвими. Детальніше розповість кореспондент Vlasno.info.

Представники позивача зауважили, що починаючи з 2003 року при створенні Вінницької державної дослідницької станції права на землю ніхто не реєстрував. У січні 2012 року ці 517 гектарів закріпили за науково-інноваційним технологічним центром, а не за ВНАУ.

— У 2003 році Дослідне господарство було створено як новоутворена юридична особа це уже було досліджено у господарському суді. В подальшому були внесені зміни до статуту вказаної юридичної особи і було визначено, що вона є правонаступником майнових та інших прав, але кожен раз це розписувалось ширше, але жоден документ щодо права користування земельною ділянкою не було передано. Правонаступником Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції, на яку був виданий акт постійного користування у 1996 році був Інноваційний центр кормів і це зазначено у відповідних матеріалах справи, є документи, які це підтверджують, — зазначають позивачі.


На що сторона-відповідач вказала, що правда за агрономічним університетом.

— У 2003 році відбувалося виділення з Вінницької державної дослідної станції. Було виділено дослідне господарство. Звичайно, у підприємств різні коди, оскільки відбувалося виділення, створення нової юридичної особи, яка є правонаступником Вінницької державної сільськогосподарської дослідної станції в частині майна землі майнових прав і обов'язків. Це зазначено і в редакціях статуту даного дослідного господарства, які наявні в матеріалах справи. В 2012 році на підставі постанови Кабміну НААН України передала дане дослідне господарство з усім своїм майном і землями у тому числі до складу Управління міністерства аграрної політики та продовольства України. Потім підприємство перейменували в державне підприємство «Агрономічне» та реорганізували шляхом приєднання до ВНАУ, — зазначає представник ВНАУ.


Представник Держгеокадастру зазначив, що їхня установа діяла законно, а всі необхідні документи є у матеріалах справи. Землі і досі є у власності держави, а право на користування ними є у аграрного університету, який повинен проводити на них дослідні роботи.

— Є користувач — державне підприємство, на яке виконаний державний акт постійного користування. Ці землі залишаються у державній власності, — зазначив відповідач.

Та на питання позивачів відповідач все ж зазначив, що ділянка не внесена до державного кадастру, а лише до книги реєстру.

— Ділянка не внесена до державного кадастру, на основі якого приймалось рішення. Зараз вони тільки вносяться, — відповів представник Держгеокадастру.


Вислухавши всі доводи суд прийняв рішення залишити апеляційну скаргу без задоволення та залишити право на користування землею за ВНАУ.
«12 вересня 2017 року, Вінницький апеляційний адміністративний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області у справі за адміністративним позовом Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача — Вінницький національний аграрний університет про визнання протиправними та скасування наказів, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 червня 2017 року про відмову в задоволенні позову — без змін» — йдеться у рішенні суду.



Нагадаємо, що протистояння між селом Агрономічне та Вінницьким національним аграрним університетом розпочалось ще в минулому році. У листопаді виконком сільради прийняв рішення про приєднання частини земель, якими розпоряджався університет до села, оскільки виявили, що права власності на них ніхто не реєстрував. Саме з тих пір студенти аграрного та жителі агрономічного влаштовували безліч акцій та протестів: кожен хотів відстояти свою точку зору, та вирішить все суд.

Фото Ольги Бунич